.

Пам"ятка дій при обмороженні

До приходу великих морозів краще підготуватися заздалегідь.
Не зайвим буде озброїтися певними знаннями, щоб не стати жертвою обмороження. 

Обмороження – це пошкодження тканин організму внаслідок дії на них низьких температур. Обморожують переважно ніс, кінчики пальців рук і ніг.

За глибиною ураження розрізняють ІV ступені обмороження:

І ступінь – характеризується ураженням і посинінням шкіри, що супроводжується запаленням, набряком, болем.

ІІ ступінь – проявляється некрозом поверхневих шарів шкіри. У зоні обмороження утворюються пухирці, наповнені прозорою чи білуватою рідиною, шкіра навколо них стає синьо-червоного кольору.

ІІІ ступінь – відбувається поступовий некроз тканин на значну глибину. У перші дні спостерігається поява пухирців, заповнених темною рідиною. Через кілька днів з’являються ділянки вологої мертвої тканини.

IV ступінь – характеризується змертвінням тканин до кістки. Ця частина тіла залишається холодною абсолютно нечутливою. Шкіра вкривається пухирцями, заповненими чорною рідиною. Через кілька днів уражена ділянка швидко чорніє та висихає. 

Перша медична допомога в разі обморожування полягає у якомога швидшому зігріванні ушкодженої частини тіла та відновленні кровообігу!

При обмороженнях необхідно:

• Помістити потерпілого в тепле приміщення, дати йому гарячого чаю або кави;

При обмороженні І ступеня:

• ділянку тіла, яка охолоджена, необхідно зігріти до почервоніння теплими руками, диханням, легким масажем, розтиранням тканиною з вовни. Після цього уражену кінцівку помістити в таз
  із теплою (32-34 °С) водою, упродовж 10 хвилин температуру підвищити до 40-45 °С. Якщо біль, який виник під час відігрівання, швидко проходить, необхідно насухо витерти уражену ділянку тіла, протерти 33% розчином спирту та накласти стерильну ватно-марлеву пов’язку. Рекомендується звернутися до хірурга.

При обмороженні II-IV ступеня:

• швидке зігрівання, масаж або розтирання робити не потрібно. Слід накласти на уражену поверхню теплоізолюючу пов’язку (шар марлі, товстий шар вати, знову шар марлі, а зверху клейонку або прогумовану тканину). Уражені кінцівки зафіксуйте за допомогою підручних засобів (шматок дошки або фанери, щільний картон), які накладаються та фіксуються зверху пов’язки. Ураженим дають пити теплу рідину, гарячу їжу, таблетку аспірину або анальгіну, 1-2 таблетки «Но-шпи» та викликають швидку медичну допомогу (тел. 103).

Увага! Не рекомендується розтирати обморожені ділянки снігом – це може призвести до погіршення стану потерпілого.

Як можна уникнути обмороження:

• Одягайтеся так, щоб між шарами одягу залишався прошарок повітря, який утримує тепло. Верхній одяг бажано носити непромокаючий.
• Захищайте відкриті ділянки шкіри. Не забувайте одягати рукавиці.
  Ніс і вуха захищайте шапкою, шарфом, піднятим коміром.
• Не виходьте на мороз голодними. Обов’язково поїжте, краще щось висококалорійне. Якщо змерзли, теж обов’язково з’їжте що-небудь.
• У морозну, а особливо у вітряну, погоду змажте лице та руки жирним кремом (за 15 хвилин до виходу з дому).
• Не одягайте металеві прикраси. У мороз метал сильно «нахолоджує» тіло.
• Не вживайте алкогольні напої, алкогольне сп’яніння сприяє високій втраті тепла, у той же час викликає ілюзію тепла.
• Не паліть на вулиці. Паління погіршує кровопостачання кінцівок.
• Не торкайтесь оголеною шкірою металевих предметів. Це може викликати швидке обмороження.
• Заходьте кожні півгодини-годину в тепле приміщення, якщо проводите цілий день на вулиці. Ховайтеся від вітру. Мороз у поєднанні з вітром дає сильніше обмороження.

Харчові добавки

Дитинство – солодка пора! Льодяники, напої, морозиво, джеми – все це робить життя малюка  смачним і веселим….Але не секрет, що льодяники, напої, морозиво, джеми  можуть загрожувати нашому здоров’ю  за рахунок вмісту в них харчових добавок – ароматизаторів, барвників, консервантів, накопичення яких  в організмі людини призводить до підвищення стомлюваності, розладів сну, зниження розумових здібностей, алергії. Нині у п’ятирічної дитини лікарі знаходять абсолютно «дорослі» хвороби: гастрит, панкреатит, виразка. Сприяють появі цих та багатьох інших хвороб харчові добавки.

Кожна дитина хоч раз в житті насолоджувалася льодяниками. Але на відміну від солодких півників-смоктунців, якими ласували ми в дитинстві, сучасні «Чупа-чупси» замість цукру містять підсолоджувачі, такі як приміром аспартам, який має у 200 разів вищу концентрацію від натурального продукту, виготовленого з цукрових буряків. Хронічна втома й депресія – прямий наслідок споживання підсолоджувачів. У всіх безалкогольних солодких напоях вони присутні разом із лимонною кислотою, що вступає в реакцію з вуглекислим газом – в результаті маємо гастрит.

Майже усі солодощі містять харчові добавки. До мармеладу додають Е-494, речовину, яка згубно впливає на внутрішні органи. Сухе печиво «приправляють» стабілізаторами, які знижують здатність до концентрації уваги, особливо у дітей. Колір шоколадної начинки у карамельках забезпечує Е-119, який викликає нервове збудження.

Морозиво, йогурти та глазуровані сирки медики взагалі не рекомендують давати дітям до 7 років.

 Щоб не втрачали товарного вигляду плоди, їх обробляють Е-230, Е-231,        Е-232, а від висихання захищає шар парафіну або воску.

Щоб надати привабливого хрускоту пластівцям, крекерам, бісквітам, до тіста додають мутагенні канцерогени.

Копченина, ковбаси обробляються димом, який містить велику кількість фенолів та інших канцерогенних речовин, для підсилення смаку до них додають підсилювачі смаку, для привабливого вигляду – консерванти.

Завдають шкоди нашому організму і продукти з переробленого м’яса (бекон, сосиски, сардельки, ковбаси, шинка), які, крім жирів та холестерину,  приносять в людський організм токсичну речовину – бензпірен,  канцерогенні речовини, зокрема нітрити (при збільшенні споживання продуктів з переробленого м’яса на 30 г на добу ризик розвитку раку шлунка зростає в середньому на 20-30%). Результати досліджень чітко вказують на взаємозв’язок між підвищеним споживанням продуктів з переробленого м’яса й раком шлунка.

Не менш шкідливим є майонез, який містить окрім великої кількості жиру модифіковані рослинні олії – трансжири, молекули яких не зустрічаються ніде в природі  і є тільки продуктом хімічної модифікації олій. Хоча їх зазвичай називають «високоякісними рослинними жирами», вони практично не розщеплюються нашими ферментами, як результат – зайва вага, атеросклероз, інші обмінні порушення. Крім того будь-який майонез містить емульгатори, підсилювачі смаку, консерванти.

Щоб продовжити «життя» їжі, підсилити аромат, до багатьох продуктів додають глютамат натрію, який сприяє розвитку глаукоми.

Більшість напоїв містять синтетичні харчові барвники: Е-110, Е-122, Е-102,   Е-124, Е-129, вживання яких може призвести до розвитку гіперактивності дітей,  імпульсивної і неконтрольованої поведінки, зниження концентрації уваги. Солодкі газовані напої – повністю синтетичний продукт, який містить ароматизатори, барвники, консерванти. Багато солодких вод мають дуже кислу активну реакцію  (рН 2-4, такою водою можна мити чайники від накипу), що може викликати гастрит.  Регулярне вживання солодкої газованої води може призвести до карієсу, а напої зразка «Коли» спровокувати виникнення остеопорозу, особливо у дітей віком до 16 років, так як кофеїн і кислоти, що там містяться вимивають з організму кальцій. Дитині, яка потребує надходження великої кількості мікроелементів для росту й укріплення кісток, пити таку воду не можна. Вуглекислий газ, наявний у багатьох видах напоїв, підвищує кислотність шлункового соку й провокує метеоризм. Вживання напоїв із аспартамом не вгамовує спраги. Фосфорна кислота, яка міститься у газованій воді, збільшує ризик утворення камінців у нирках та жовчному  міхурі. Тому медики категорично забороняють пити солодку газовану  воду вагітним жінкам і дітям до 3 років.

Багато напоїв, соків, цукерок, тістечок  містять замість цукру  підсолоджувачі, які сприяють порушенню ендокринної системи, що може бути причиною розвитку цукрового діабету.

Список шкідливих «улюблених» продуктів завершують чіпси, у яких  є все,  що не повинно бути у нашій їжі. Оскільки їх смажать у фритюрі, вони обов’язково містять канцерогени, глікотоксини і трансжири. Для якнайкращого смаку в чіпси додають ароматизатори і підсилювачі смаку. Для хорошого хрускоту і правильної консистенції – спеціалізовані емульгатори, для збереження – консерванти.

Якщо продукти містять небезпечні для здоров’я харчові добавки, на них робиться спеціальне маркування – Е і тризначне число (Е-131 тощо).

Деякі  добавки з кодом Е,  дозволені в Україні, але заборонені в багатьох країнах світу, так як шкідливі для здоров’я, особливо для дитячого організму (можуть призвести до підвищеної стомлюваності, неспокійного сну, зниження розумових здібностей):

Е-102,  тартразин. Жовтий барвник. Застосовується у морозиві, желе, пюре, супах, йогуртах, гірчиці тощо. За своєю природою є кам’яновугільним дьогтем, відноситься до промислових відходів. Надзвичайно небезпечний для астматиків. Може викликати мігрень, свербіння і порушення зору. А у дітей ще й дратливість, надмірну активність, порушення сну. Заборонений у багатьох країнах.

Е-110, жовтий «сонячний захід» FCF, оранжево-жовтий S. Додається в кольорову цукеркову глазур, джеми, забарвлені напої, пакетовані супи, східні прянощі, соуси тощо. Викликає алергічні реакції, нежить, нудоту, болі в животі, гіперактивність.

Е-211, бензонат натрію. Консервант з властивостями антибіотика і підсилювача кольору. Використовується в соусах для барбекю, пресервах,  соєвих соусах, «фруктових» драже, льодяниках тощо. Викликає алергічні реакції. Шкідливі властивості посилюються з   Е-102.

Е-104, жовтий хіноліновий. Використовується у копченій рибі, кольорових драже, льодяниках від кашлю, жуйках. Викликає запалення шкіри і підвищену активність у дітей.

Е-122, азорубін, кармуазин. Барвник червоного кольору. Застосовується в марципанах, джемах, рулетах з варенням, йогуртах, «коричневих» соусах, червоних напоях. Викликає висип і алергії. Небезпечний для астматиків.

           Е-129, червоний спеціальний. Може бути оранжевого кольору. Використовують в деяких солодощах, ліках, косметичних засобах, вафлях та інших кондитерських виробах. Може стати причиною раку, викликає алергію.

            Е-124, понсо 4R (яскраво-червоний 4R), кошенілевий червоний. Використовують в салатних заправках, десертних топінгах, кексах, бісквітах, виробах із сиру, салямі. Канцероген - може викликати рак. Провокує напади астми.

Небезпечні харчові добавки

• викликають злоякісні пухлини:

 Е-103, Е-105, Е-121,Е-125, Е-126, Е-130, Е-131, Е-142, Е-152, Е-210, Е-211, Е-213-217, Е-240, Е-330, Е-447

• викликають захворювання шлунково-кишкового тракту: 

Е-221-226, Е-320-322, Е-338-341, Е-407, Е-450, Е-461-466

• алергени:

Е-230-232, Е-239, Е-311-313

• викликають хвороби печінки та нирок:

Е-171-173, Е-320-322

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ГРОЗИ:

- не можна ховатися під деревами, особливо коли негода застає в полі, на відкритій місце­вості (поміж усіх потерпілих від блискавки третина вражена саме під деревами);

- не можна ховатися від блискавки в невеликих господарських приміщеннях, під навісами, якщо вони зведені на підвищенні;

- не можна знаходитися в човні під час грози - якнайшвидше намагайтеся вибра­тися на берег, бо вода є провідником елек­трики;

- не слід у відкритому полі під час грози переносити лопати, граблі, вила;

- небезпечно наближатися за такої погоди до те­леграфних стовпів або опор мережі електропередач;

- неприпустимо під час негоди їздити на велосипеді, мотоциклі чи конях, працювати на тракторі;

•  не можна в цей час лишатися на спортивних майданчиках, пляжах, на подвір'ї;
• якщо гроза застала в поході, треба триматися якомога далі від вершин гірських хребтів, особливо їхніх піків,

- слід  уникати сусідства з водонапірними баштами, металевими трубами, дротами, залізними огорожами;

- якщо ж гроза застала в чистому полі, треба знайти невелику ямку або   лягати просто на зем­лю;

-  коли гроза застала в автотранспорті, слід лишатися на місці і ні в якому разі не виходити назовні ;

- якщо ж украй необхідно виб­ратись з автотранспорту, треба уникати од­ночасного контакту з землею й ме­талевим корпусом автомобіля - найкращим буде  вистрибнути з нього.

- найкращим захистом від  грози  є будинок, проте варто триматися далі від дверей, вікон, каміна (на горище забиратися також  небезпечно);

- уникайте під час грози користування телефоном;

- не рекомендується приймати під час грози душ або ванну.

Ознаки ураження блискавкою:

- ураження блискавкою лікарі прирівню­ють до дії на організм електричного струму високої напру­ги;

- травма від блискавки руйнує нервову систему;

- спостерігається  ро­злад ди­хання;

- порушується серце­ва діяльність;

- на шкірі потерпілих лишаються характерні сліди, так звані «знаки блискавки» – червоні смуги, опіки;

- у 88-96 відсотків уражених спостерігається  втрата свідомості.

Допомога при ураженні:

- негайно розпочати непрямий масаж сер­ця в поєднанні з диханням "ротом до рота" чи "ротом до носа", поки не почне працю­вати серце і не відновиться дихання;

- на місце події викликати машину  швидкої допомоги;

- не зволікаючи, потерпілого відправити до лікарні;

- необхідно пам'ятати, що постраждалий від удару блискавки може мати переломи, навіть хребта, тому переміщувати його необхідно дуже обережно;

• категорично забороняється закопувати для відновлення дихання потерпілого в землю.

Увага! Ожеледь!

Ожеледь - це шар твердого льоду що утворюється при намерзанні краплин дощу або туману.

Тому, щоб уникнути травм слід пам'ятати :

1. Людям похилого віку краще у "слизькі дні" не виходити з дому. Якщо все ж виникла потреба, то не соромтесь узяти тростину з гумовим наконечником чи з шипом (лижну палицю).
2. Пам'ятайте, що взуття краще всього одягнути на мікропористій підошві з пружною м'якою основою.
3. Для покращення зчеплення з льодом можна:

• наклеїти лейкопластир, кусок поролону чи ізоляційну стрічку на суху підошву і каблук. На день-другий такої конструкції вистачить;
• зчеплення з льодом покращує ще один спосіб - натерти наждачним папером підошву чи наклеїти її.

4.    Спеціалісти-травматологи рекомендують звернути увагу на свою ходу:  не поспішати, ступати треба на всю підошву, ноги злегка розслабити у колінах. Руки не займати сумками. Врахувати, що коли поспішаєш, то вийти треба з дому раніше.

Тим, хто молодший, треба навчитися правильно падати. Відразу присісти - щоб знизити висоту падіння. У мить падіння треба стиснутись, напружити м'язи, а торкнувшись до землі, обов'язково перекотитися: удар, спрямований на вас, таким чином, розтягнеться і витратить свою силу на обертання.

5. Остерігайтесь транспортних засобів. Дорогу переходьте у вказаних місцях. Не поспішайте сідати у транспортні засоби загального користування. Пам'ятайте, що у кожну мить ви можете підсковзнутися і попасти під колесо.
6. Водії! Обмежте користування транспортними засобами при ожеледиці. При необхідності   виїжджайте  тільки   на  справних  транспортних  засобах.   Виконуйте правила дорожнього руху:

- дотримуйтесь дистанції;

-    не   збільшуйте   швидкість,   особливо   при   проїзді   пішохідних   доріжок   та перехресть вулиць;

• в ожеледицю використовуйте завчасно підготовану до зимової експлуатації гуму ходової частини (з шипами, ланцюгами);
• не перемикайте швидкість і не вимикайте зчеплення на підйомах та спусках. Гальмуйте двигуном;
• гальмуйте, не вимикаючи зчеплення, заздалегідь, під'їжджаючи до місць, де можлива поява пішоходів чи інших перешкод.

Обережно - собаки!

Правила безпеки  при зустрічі з чотирьохлапим другом:

- уникайте собак без намордника, зграї собак і вузьких місць, де не можна розминутися зі звіром;

- не підходьте до собаки без прив'язі, бо захист «особистих» територій - одна з головних причин проявлення надмірної агресивності;

- не дивіться в очі тварині і не посміхайтеся - це для собаки рівнозначно, як показувати зуби і демонстрував силу;

- не повертайтеся спиною до тварини і не тікайте, бо це може викликати у пса рефлекс переслідування;

- особливо остерігайтесь собак-охоронців - ротвейлерів і доберманів - у них загострене почуття охорони господаря, а територія їх «особистих» інтересів перевищує 50 м.

Рекомендації щодо самозахисту при нападі собак, у тому числі спеціально навчених:

- зупиніться, поверніться обличчям до собаки і голосно скомандуйте:

«стояти», «лежати», «сидіти», «фу» - це зможе привести тварину в замішання;

- прийміть оборонну стійку або киньтесь назустріч - налаштована на гонитву тварина може розгубитися;

- киньте в собаку будь-який предмет або зробіть вигляд, що ви підбираєте палицю і кидаєте її на неї - цим ви виграєте час, а пам'ять про колишню біль в подібних випадках може змусити її відбігти; бажано при цьому мати грізний вигляд і загрозливо кричати;

- захищайтеся газовим балончиком або пістолетом - «Черемха» (балончики СІЧ), «Терен-1» і балончики АБХ з капсоіціном (палючою речовиною - витяжкою з червоного перцю); допоможе і серія пострілів холостими патронами, але стріляти потрібно в напрямку тварини, так як звуку пострілів дресирована тварина може і не злякатися;

- зброю самозахисту до застосування ховайте в руці або за спиною, так як навчені собаки агресивно реагують на озброєну руку; для відвернення уваги від тварини використовуйте будь-які предмети і особисті речі;

- якщо спецзасобів у вас немає, повільно, не обертаючись спиною до собаки, відступайте до будь-якого природного прикриття: паркану, стіни, дерева і т. п., захищайтеся підручними засобами і кличте на допомогу;

- пам'ятайте: особливо небезпечний собака, який присів, - він готується до стрибка, тому, щоб захистити горло, притисніть підборіддя до грудей і виставте на собаку руку;

- за можливості, обмотайте руку і передпліччя плащем, піджаком, шарфом, потім, захищаючи шию та обличчя від укусу, спровокуйте собаку на напад: у стрибку собака не захищений, а в цей час різко і жорстко вдарте рукою, ногою, будь-яким твердим предметом - краще всього в ніс, по верхній щелепі, в живіт або пах - це найбільш вразливі місця у собаки;

- спробуйте схопити шию собаки і затиснути її під пахвою, але при цьому слід дуже міцно тримати пса і твердо стояти на ногах.

Перша допомога при укусах собаки:

- терміново промийте рану великою кількістю води, ще краще - перекисом водня;

- краї рани обробіть йодом або зеленкою, а саму рану змастіть маззю «Рятувальник», «Левоміколь» або присипте стрептоцидом;

- в разі відсутності медикаментів, антисептиком може послужити будь-яка спиртова рідина (горілка, одеколон і т. п.) – і терміново до лікарні;

- якщо можливо, з'ясувати, щеплений  собака від сказу чи ні, якщо не щеплений або це невідомо, доведеться пройти серйозний курс лікування і довгий час перебувати під наглядом лікаря.

Рекомендації щодо запобігання захворю­вання на сказ та смерті у випадках укусів собаки:

1) уникати контактів з бездомними та дикими тва­ринами, постійно  пояснюва­ти  дітям  небезпеку таких контактів;

2) якщо покусала або об­слинила тварина, потрібно промити рану теплою кип'яченою водою (бажано з милом), а потім обробити 70% розчином спиртового настою йоду; особливо уваж­но слід оглядати дітей після прогулянки чи контакту з тваринами;

3) у випадку укусу чи обслинення підозрілою твари­ною, якомога швидше звернутися до медичної установи для проведення антирабічного щеплення (попереджує захво­рювання і врятовує життя)та серотерапії;

4) своєчасно робити ще­плення проти сказу домаш­нім тваринам.

Це варто знати!

Сказ (водобоязнь, гідрофобія) - гостра інфекційна хвороба з тяжким ураженням центральної нервової системи, що спричиняєть­ся вірусом. Сказ віднесено до особливо небезпечних хвороб.

Зараження людини ска­зом відбувається в основно­му через укус хворою твари­ною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизо­ві оболонки. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хи­жих (вовки, лисиці - понад 40% випадків) чи домашніх тварин (коти, собаки), а та­кож сільськогосподарських тварин (20%).

Головною ознакою захворю­вання диких тварин є зміна поведінки, насамперед, втрата відчуття страху. Звірі втрача­ють обережність і вдень з'являються в населених пунктах, нападають на людей і тварин. З метою попередження сказу, ветеринарною службою ве­деться боротьба зі сказом се­ред собак, знищення бродячих тварин, профілактична вакци­нація свійських тварин.

При несвоєчасно проведе­них щепленнях, котрі здій­снюються після укусу інфіко­ваної тварини, хвороба закін­чується смертю.

Щорічно в Україні реєстру­ється понад 100 тисяч осіб, котрі звернулись у медичні за­клади з приводу укусів твари­нами, з яких 60% отримують направлення за показниками підозри інфікування сказом.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!

Рослини

   Існує ряд садових рослин і квітів,  які отруйні або настільки токсичні, що викликають отруєння. Більша частинна потерпілих - діти, чиї батьки не знають про це.

Увага: небезпечні рослини!

   Дурман. Усі частини цієї рослини містять алкалоїди з наркотичним ефектом. Його легко відрізнити за велики­ми воронкоподібними квітками. Щоб уникнути неприємних наслідків, краще вирвати його з коренем.

   Рицина. Насіння цього куща дуже красиве - в цяточку, білого і коричневого кольору. Його можна використовувати для намиста. Проте досить пожувати одну насінину, щоб одержати смертельне отруєння.

   Олеандр. Гілки, листя і квіти цієї рослини містять смертельну отруту.

   Беладона. Містить соланін - дуже отруйний, навіть у невеликій кількості.

   Картопля.Крім бульби, всі її частини, особливо паростки   і плоди (зелені ягоди), отруйні через вміст у них соланіну.

   Ревінь. Деякі частини цієї рослини містять щавлеву кислоту, яка може викликати порушення роботи нирок.

   Бузина. Нестиглі ягоди,  гілки, листя викликають нудоту, блювання та пронос. 3і стиглих ягід можна робити варення, а висушені квіти використовують для приготування відвару.

   Наперстянка. 3 цієї рослини добувають речовину для лікування серцево-судинних захворювань. Квітки, листя та насіння можуть викликати отруєння і порушення роботи серця.

   Конвалія. Має ті ж ефекти та властивості, що й у наперстянки.

   Плющ, вовчі ягоди, лавр, рододендрон, азалія, борщівник  - також отруйні рослини.

   Сік кульбаби («молочко») може викликати алергічні реакції.

 Щоб запобігти випадкам отруєння, необхідно:

• знати отруйні рослини;
• пояснити дітям, чому не можна  їсти незнайомі ягоди і брати все до рота;

• доглядати постійно за найменшими. Коли виникає підозра на отруєння  рослинного походження, відведіть дитину до лікаря, точно вказавши тип рослини, яка за вашим припущенням, стала причиною розладу, а ще краще – покажіть лікарю її зразок.

   Для очищення рослин від паразитів застосовують протигрибкові та дезінфекційні речовини високої токсичності. Не допускайте, щоб діти гралися біля оброблених рослин.

Пам’ятайте:

• перед там, як їсти фрукти та овочі, необхідно ретельно помити їх;
• необхідно мити руки і після того, як ви торкалися рослин або тварин.

Взагалі часто мити руки - добра звичка. Навчіть цьому дітей.